Не завжди допомога є корисною і для того, хто її надає, і для того, кому вона надається.
Можливо, Ви потрапляли в ситуацію, коли деякі люди “знали”, як воно буде краще для Вас: давали цінні поради, навіть, якщо їх про це не просили, а потім ображались, якщо Ви їм не слідували. Або, можливо, Ви та себе впізнаєте у ролі такого “порадника”?
Це один з прикладів шкідливої допомоги, а саме “рятівництва”.
Також “рятівництвом” вважаються випадки, коли ми відводимо свої власні потреби, особливо першочергові(якісний сон, харчування, відпочинок, відновлення) на другий план, а потреби інших стають на перший.
За “рятівництвом” часто ховається провина – “Якщо відмовлю – то ображу (підведу) людину, і потім собі не пробачу”. А це почуття вини досить важко витримувати.
Нерідко трапляються ситуації, коли ми своєю “допомогою” заважаємо людині самій знайти рішення.
Вторинною вигодою “рятівництва”є підтримання власної самооцінки “Вони без мене нікуди”, “Тільки я знаю як “. І це ж так приємно почути потім оплески на свою честь, відчувати свою”значущість”, “компетентність”, тішитися “визнанням”.
🚨 Але ж якою ціною? Найчастіше – ціною власного енергетичного й емоційного ресурсу і часу, який варто було б присвятити своєму життю.
Отож, перед тим, як “зробити комусь добре” поставте собі запитання ❓:
🔹Чи людина просила про допомогу? Про що саме вона просила?
🔹Чи є у Вас власний ресурс відгукнутись зараз на запит? Ви маєте право відмовити людині, якщо спустошені. Або запропонувати свої власні терміни й формат допомоги, яку можете надати.
